Луб’яні волокна

Українці вирощували коноплю, кропиву й льон протягом тисячоліть. Найдавніший зразок тканини було знайдено під час археологічних розкопок трипільських поселень. За оцінками експертів, йому понад 4000 років.

До 1970-х років луб’яні волокна вирощувалися українцями у гармонії з довкіллям. Сьогодні небагато з нас пам’ятають традиційні методи текстильного виробництва: як вирощувати, збирати, обробляти та ткати.

Льон, коноплі й кропива – це культури, що значно покращують ґрунт, відновляючи його. Вони можуть бути джерелом їжі, будівельного матеріалу, паперу тощо.

Наша спільнота об’єднує ткачів, ремісників, фермерів і навчальні заклади, щоб зберегти й модернізувати традицію виробництва луб’яних волокон.

Вовна

Українські традиції виробництва вовни дуже схожі на європейські. На жаль, як і в багатьох регіонах Європи, традиції її виготовлення зникають разом з know-how.

Недбале виробництво вовни має величезний негативний вплив на довкілля. Наприклад, неправильне випасання та надмірне розведення призвели до того, що більша частина

Монголії перетворилася на непридатну для життя пустелю. Це має серйозні соціальні й економічні наслідки для країни.
Вовна завжди була частиною нашої традиції.

Ми об’єднуємо фермерів, які практикують традиційні методи виготовлення вовни, щоб відновити наші звичаї сталого виробництва в Україні.

Натуральні фарбники

Усім відомо, що в традиційному одязі колір має велике комунікативне значення, розповідаючи, зокрема, про місця походження.

Барви містять символічні тлумачення. Але як українці раніше отримували всі ці кольори? Завдяки рослинам і мінералам, що оточували наших предків, а згодом надавали гарні барви вишиванкам. Наприклад, чорний колір завжди був вовняним. Він походив від рідкісних чорних овець. Синій колір був майже недоступним, тому привозився торговими шляхами.

Ми досліджуємо традицію природних барвників, щоб відновити методи екологічного фарбування текстилю.